Місяць: Травень 2025

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), — це не просто злочин. Це масове порушення прав людини, яке має наслідки для цілих поколінь.

Воно може бути тишею, яку людина носить роками.

Може бути флешбеками, які раптово накривають у метро, в магазині, вночі.

Може бути непомітними для інших, але спустошливими для того, хто пережив. Люди, які пережили цей досвід, часто залишаються наодинці зі своїм болем. Мовчать через страх, сором, стигму. Мовчать, бо не знають, куди йти. Бо не довіряють. Бо здається, що їм не повірять.

Це потрібно змінити. Адже підтримка — Є. І вона доступна.

Ніхто не повинен проходити цей шлях самостійно.

Уже сьогодні в Україні діє система допомоги для людей, які пережили СНПК. 

Куди звертатися?

• 1547 — Гаряча лінія Урядового контакт-центру
• 0-800-500-335 або 116-123 — «ЛА СТРАДА»
• 0-800-500-225 або 116-111 — Національна гаряча лінія
• Психотерапевтична підтримка — Платформа «Аврора»

Як заявити про злочин?

• Офіс Генерального прокурора України: 096 755 02 40 / 080 050 70 01
• Національна поліція України: 102

Луганська область:

• 050 992 36 74 — Координаторка коаліції «Луганщина. Жінки. Мир. Безпека»
• 095 41 70 496 — НУО «Правосвіт»
• 095 520 65 26 — Психосоціальна підтримка постраждалих від СНПК

Пам’ятайте:

• Ви маєте право мовчати — і маєте право говорити.
• Ви не зобовʼязані пояснювати чи доводити, що постраждали від СНПК.
• Ви не винні в тому, що з вами сталося.
• Ви маєте право на підтримку.
• І ви маєте право на життя після травми.

Ваш голос має значення. Ваша правда має силу.

Більше інформації за посиланням 

Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), — це не просто злочин. Це навмисне приниження, що завдає глибоких фізичних, психологічних та емоційних травм.

Допомога постраждалим починається з принципу «НЕ НАШКОДЬ»:

• Необхідно поважати межі людини, її право на мовчання та на особистий вибір.
• Необхідно дбати про власне ментальне здоров’я й усвідомлювати свої ресурсні можливості.

Що є критично важливим у роботі з постраждалими?

• Оцінка готовності до розмови: Необхідно оцінити емоційний стан людини та свій власний перед початком взаємодії. Не потрібно тиснути на людину. Необхідно дати їй час і простір, аби вона почувалась готовою до розмови.
• Інформована згода: Перед будь-яким обговоренням необхідно пояснити, про що саме йтиметься, з якою метою і як буде використовуватись отримана інформація. Людина має право відмовитись від розмови або завершити її у будь-який момент.
• Безпечний простір: Необхідно створити умови, у яких людина почуватиметься фізично та емоційно захищено. Важливо уникати слів-тригерів, враховувати її страхи й досвід.
• Конфіденційність: Необхідно чітко дотримуватись домовленостей щодо конфіденційності. Уся інформація має залишатися між вами, якщо людина не погодилась на інше. Важливо прозоро пояснювати, що саме відбувається і чому.
• Управління очікуваннями: Необхідно бути чесним щодо своїх можливостей. Не варто давати порожніх обіцянок — це може завдати шкоди. Довіра формується через відкритість та чесність, навіть якщо відповідь не завжди відповідає очікуванням.
• Перенаправлення до фахівців: Необхідно чітко усвідомлювати межі власної компетенції. Якщо ситуація виходить за межі ваших можливостей — важливо своєчасно перенаправити людину до профільних спеціалістів, здатних надати кваліфіковану допомогу. Також важливо піклуватись і про себе: шукати підтримку, допомогу, продовжувати навчатися.
• Травма-інформоване спілкування: Необхідно використовувати нейтральну, чутливу до контексту мову. Важливо активно слухати, не оцінювати, не тиснути. Людина має право сама визначати, що, як і коли вона хоче розповісти.
• Культура, чутливість, емпатія: Необхідно уникати стереотипів, поважати різні досвіди й реакції. Найголовніше — не засуджувати.

Пам’ятайте: постраждалі від СНПК можуть не «виглядати» травмованими. Але такі прояви, як тривожність, самопошкодження, агресія, емоційне вигорання, проблеми з памʼяттю чи ізоляція — можуть бути наслідком глибокого болю.
Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь — це не поразка, а ознака відповідальності. Необхідно перенаправляти людину далі, надавати контакти допомоги від профільних фахівців, звертатись за підтримкою для себе.
Підтримка — це не лише про слова. Це про реальні дії.
Про чутливість, обізнаність і щоденну людяність.
Зберігайте, діліться, поширюйте — це важливо: https://drive.google.com/drive/folders/1v3AP6OwmcY39aN1PtJzjXhaPjobUr1sC?usp=drive_link