Сексуальне насильство, пов’язане з конфліктом (СНПК), — це не просто злочин. Це навмисне приниження, що завдає глибоких фізичних, психологічних та емоційних травм.

Допомога постраждалим починається з принципу «НЕ НАШКОДЬ»:

• Необхідно поважати межі людини, її право на мовчання та на особистий вибір.
• Необхідно дбати про власне ментальне здоров’я й усвідомлювати свої ресурсні можливості.

Що є критично важливим у роботі з постраждалими?

• Оцінка готовності до розмови: Необхідно оцінити емоційний стан людини та свій власний перед початком взаємодії. Не потрібно тиснути на людину. Необхідно дати їй час і простір, аби вона почувалась готовою до розмови.
• Інформована згода: Перед будь-яким обговоренням необхідно пояснити, про що саме йтиметься, з якою метою і як буде використовуватись отримана інформація. Людина має право відмовитись від розмови або завершити її у будь-який момент.
• Безпечний простір: Необхідно створити умови, у яких людина почуватиметься фізично та емоційно захищено. Важливо уникати слів-тригерів, враховувати її страхи й досвід.
• Конфіденційність: Необхідно чітко дотримуватись домовленостей щодо конфіденційності. Уся інформація має залишатися між вами, якщо людина не погодилась на інше. Важливо прозоро пояснювати, що саме відбувається і чому.
• Управління очікуваннями: Необхідно бути чесним щодо своїх можливостей. Не варто давати порожніх обіцянок — це може завдати шкоди. Довіра формується через відкритість та чесність, навіть якщо відповідь не завжди відповідає очікуванням.
• Перенаправлення до фахівців: Необхідно чітко усвідомлювати межі власної компетенції. Якщо ситуація виходить за межі ваших можливостей — важливо своєчасно перенаправити людину до профільних спеціалістів, здатних надати кваліфіковану допомогу. Також важливо піклуватись і про себе: шукати підтримку, допомогу, продовжувати навчатися.
• Травма-інформоване спілкування: Необхідно використовувати нейтральну, чутливу до контексту мову. Важливо активно слухати, не оцінювати, не тиснути. Людина має право сама визначати, що, як і коли вона хоче розповісти.
• Культура, чутливість, емпатія: Необхідно уникати стереотипів, поважати різні досвіди й реакції. Найголовніше — не засуджувати.

Пам’ятайте: постраждалі від СНПК можуть не «виглядати» травмованими. Але такі прояви, як тривожність, самопошкодження, агресія, емоційне вигорання, проблеми з памʼяттю чи ізоляція — можуть бути наслідком глибокого болю.
Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь — це не поразка, а ознака відповідальності. Необхідно перенаправляти людину далі, надавати контакти допомоги від профільних фахівців, звертатись за підтримкою для себе.
Підтримка — це не лише про слова. Це про реальні дії.
Про чутливість, обізнаність і щоденну людяність.
Зберігайте, діліться, поширюйте — це важливо: https://drive.google.com/drive/folders/1v3AP6OwmcY39aN1PtJzjXhaPjobUr1sC?usp=drive_link